Ну от, попри мої страхи, лінощі й уперте небажання обмірковувати й підсумовувати своє життя й події в ньому час неспішно привів мене у сьогодення, і не залиши вибору. День народження, котрий спричинив мої маленькі літературні потуги  минувся.

І ось мені вже 25, і зустріла я ці славнозвісні "чверть століття" надиво добре (а все завдяки друзям). Найдужче запам'яталися два моменти: 

1. Після класично святкування в колективі я з подругою видерлась на Високий Замок (враховуючи, що я була на підборах цей "не зовсім гераклів" подвиг заслуговує на захопливі вигуки й оплески:)). Вмостившись на зручних лавочках й споглядаючи магнетичну панораму старовинного міста Лева я здійснила ще один героїчний вчинок (також з категорії "не зовсім гераклів") - відкоркувала шампанське...при тому я не розлякала дітей що безтурботно гасали по залишках оборонної фортеці, й не травмувала необачного туриста корком:) День видався дуже сприятливим для мене.

Не можу змовчати про цікавий ритуал тодішніх горішніх посиденьок - спалення списку з переліком усього з чим прощаюся на двадцятип'ятилітньому рубежі, й разом з попелом викидаю зі свого життя. Тут не можу не згадати про подвиг подруги, котра оббігала усіх присутніх на вершині в пошуках запальнички чи сірника (до честі львів'ян скажу, що завдання було не з легких). Тож, смакуючи шампанське й насолоджуючись товариством доброї, розумної й вигадливої людинки я ступила на новий виток свого життя. 

2. На цих вихідних я і декілька дуже близьких мені людей вибрались на шашлик з нагоди тих таки "чверть століття":) Тут і казати нічого: надиво тепла погода, смачні шашлики і маленьке товариство з давнознайомих, близьких людей довершили  чудову картину з позитивних вражень.

Підсумки:

попри зарахування мене у категорію "25 і більше" я не набула здорового ДОРОСЛОГО раціоналізму, й залишаюся романтиком з непереборною вірою в казки й прагненням дива:).