Прочитала допис подруги, що ділилася своїми відчуттями й асоціаціями від осінніх днів. Одразу пригадалися мої найрадісніші миті в цю чарівну пору.

Кожен у свій спосіб рятується від осінніх меланхолійних настроїв (чи може від романтичних). Для мене останнім часом цим способом стали прогулянки мальовничими парковими зонами. Здебільшого - Високий Замок після роботи (особливо в такі сонячні дні, що панували останні два тижні...й закінчились учора після обіду). Гадаю найпрекрасніше восени у великому місті - його парки, розфарбовані в яскраві барви усіх можливих відтінків жовтого та червоного. 

     Ніщо не може передати емоцій щастя й спокою, що їх викликає запах пожовклого листя та його журхотіння під ногами. 

От у середу, останній сонячний день, я втілила нарешті свій задум й вирушила на роботу пішки через Стрийський парк. Мені вдалося, ухопившись за безцінний сонячний ранок, сповна насолодитися красою осіннього парку, досхочу находитись по присипаних пахучим та хрустким листям доріжках; поспостерігати за безшумним танком листочків у сонячному мережеві... і навіть не спізнитись на роботу:)

   Це невимовне щастя, відчуття дитячої радості й повнити життя надовго залишиться в моєму серці разом з незабутньою прогулянкою безлюдними парковими алейками. 

      Найпрекрасніше в осені - сама осінь, в усіх її щедрих та мальовничих проявах.