Бувають моменти коли хочеться сховатися від життя в панцир черепашки й перечекати. Живим камертоном відстежити зміну тональності світу. Вдихнути ранкове післядощове повітря й обережно, не кваплячись висунутися зі свого схронку. З легким острахом огледіти, що ж вціліло після бурі...й зрадіти від усвідомлення - замість негоди випав легенький літній дощик, котрий лиш змив бруд.